Стюардеса

СТЮАРДЕСА: професія, яка підносить до небес.

Варто сказати „стюардеса” – і перед очима відразу постає глянцева картинка: струнка дівчина в елегантній  формі з осяйною усмішкою. Оце робота! Сьогодні  в Парижі, завтра – у Нью-Йорку, завжди бездоганно красива, у центрі уваги...І скільки зустрічей з цікавими людьми! І подорожі!..

   Але якби все було так просто, усі гарненькі дівчата світу забули б про модельний та шоу-бізнес і  кинулися штурмувати авіакомпанії.

Насправді зовнішність і осяйна усмішка – то свого роду „робочі інструменти” стюардеси, а перелік обов’язків, які вона має виконувати, застосовуючи ці  „інструменти”, дуже і дуже об’ємний. До речі, обслуговують пасажирів на бортах не лише дівчата, а й молоді люди, і називати їх у дійсності слід бортпровідниками.

   Професія і справді надзвичайно важлива та потрібна. Основне завдання екіпажу пасажирської кабіни – зробити усе можливе, щоб пасажирам було комфортно і безпечно на борту, а у разі надзвичайної ситуації – надати пасажирам допомогу. Чарівні дівчата та чоловіки, котрі обрали цю „небесну сферу діяльності”, мають бути не лише уважними та гостинними  „господарями салону”, що володіють навиками медичної допомоги, а ще й чудовими психологами, які вміють швидко й непомітно налагодити контакт з пасажирами, викликати симпатію, завоювати довіру і заволодіти їх увагою.

   Сучасній людині важко уявити повітряну подорож без стюардес, котрі люб’язно подадуть каву чи келих шампанського, щиро поцікавляться самопочуттям. Але  так було не завжди. Коли цивільна авіація тільки робила перші кроки і повітряні мандрівники були більше дивиною, ніж справою звичною, турботи про пасажирів лежали на плечах другого пілота. Однак з точки зору безпеки польоту подібне рішення було надзвичайно ризикованим, і небо дуже скоро підтвердило його нераціональність.

   У 1928 році практичні німці знайшли вихід: в екіпажі пасажирських літаків включили третю людину – стюарда. А ще через два роки в США виникла ідея залучити до роботи з пасажирами  літаків молодих привабливих дівчат. І то був не лише рекламний трюк: дівчата важили набагато менше, а для тодішніх повітряних суден кожен кілограм мав значення. Історія зберегла  навіть ім’я першої стюардеси. Нею була американка Елен Черч, дипломована медсестра зі штату Айова. Вона переконала керівництво Boeing Air Transport узяти на роботу жінок-медиків. У посадовій інструкції зазначалося наступне: привітно зустрічати пасажирів, компостувати їхні квитки, зважувати пасажирів та багаж, займатися завантаженням та розвантаженням багажу; перед вильотом прибрати у салоні та кабіні пілотів, перевірити надійність кріплення пасажирських крісел до підлоги, у разі необхідності вбити мух; у польоті роздавати жувальні гумки, ковдри, капці, чистити взуття пасажирам, прибирати у туалеті. В місцях проміжних пересадок стюардеси мали допомогти пілотам заправляти літаки – інакше кажучи, тягати відрами пальне. А коли літак прибував у кінцевий пункт, тендітні дівчата допомагали закотити його в ангар.

   Вимоги до претенденток на посаду Sky Girl висувалися  такі: диплом медсестри, відсутність чоловіка, від – до 25 років, зріст – не вище 160 см, вага – не більше 52 кг. Чим не модельний бізнес?

    Нині вимоги до стюардес змінилися. Зріст має бути не менше 165 см – нижчі бортпровідники не зможуть допомогти пасажирам розташувати речі на верхніх багажних полицях у салоні, а в разі необхідності не дотягнуться до аварійно-рятувального обладнання, - але  й не  повинен перевищувати 185 см. Член екіпажу пасажирської кабіни має бути струнким, але в жодному разі не патологічно худим. Приваблива зовнішність вітається і у дівчат, і в чоловіків, і це не примха й не стереотип, адже стюардеса або стюард – обличчя компанії, а психологи давно довели, що вродливі люди викликають більше довіри у оточуючих. Дуже важливі й знання: щоб супроводжувати пасажирів у польоті, необхідно володіти, як мінімум, однією іноземною мовою, не зайвою буде вища освіта.